Екскурсії » Екскурсії » Екскурсія в Чернівці

Екскурсія в Чернівці

RU
Екскурсія в Чернівці

Зверніть увагу:

  • Щодня в 12:00 на Ратуші сурмач грає Марічку!
  • Розраховуйте свій час в Чернівцях приблизно так. 1 год - на резиденцію митрополитів. Ще 1 год. на вулицю Кобилянської.
  • На початку Кобилянської є цукерня - можна замовити майстер клас - 095-474-34-41 - чим меньше дітей тим краще.
  • Біля ратуші знайдіть залізний плащ з ковпаком та загляньте у віконечко.
  • На театральній площі, на Алеї слави відшукайте свої ім'я, щоб загадати бажання.
  • До гулівера пішки далеко йти, краще зупинитись по дорозі на Кам'янець.

Чернівці з кожним роком стає все більш популярним серед туристів завдяки своїй історичній частині міста та "Резиденції буковинських митрополитів".

Тому багато туристів, що зупиняються в Кам'янці-Подільському із задоволення відвідують Чернівці, дехто навіт складає програму так щоб приїхати на потязі в Кам'янець, на слідуючий день відвідати Чернівці і звідти добиратись потягом до дому, або навпаки.

Усього, що можна побачити в Чернівцях на 1 сторінці не передати, тому лише родзинки - найсмачніші внизу соторінки fellow


Кафедральний собор Святого Духа в Чернівцях (Святодухівський собор) — кафедральний собор Української православної церкви (Московського патріархату) в Чернівцях.

Перший камінь у його фундамент був закладений у липні 1844 року. Будівництво велося під наглядом крайового інженера А. Маріна та віденського архітектора А. Рьолля, а у 1860 році за проектом Йосефа Главки було перебудовано фасад храму. Через 20 років після початку робіт у липні 1864 р. владика Євген Гакман освятив Кафедральний собор. Проте внутрішні оздоблювальні роботи продовжувались аж до кінця століття. Так, ще у 1892—1896 рр. група художників із Відня розписувала стіни.

Собор вражає своєю величною красою. Він побудований у стилі італійського Ренесансу, причому за основу був узятий один з проектів Петербурзького Ісаківського Собору, подарований єпископу Є. Гакману під час його паломництва до Троїце-Сергієвої Лаври. Домінантою архітектурної композиції собору є монументальний купол заввишки 46 м. Крім нього церкву увінчують ще два куполи, а також дві вежі-дзвіниці угорі з боків фасаду. На дзвіницях в досовєтський час були годинники. На фасаді над дверми є напис "А.Д. 1844", а нагорі, нижче корони був напис "1864 ТРЕІ ІПОСТАСАРІ ДУМЗЕУ" (знищений в 1990-х роках). У березні 2006 року біля храму було встановлено пам'ятник першому митрополиту Буковинської православної митрополії Євгену Гакману.


Вірменська церква в Чернівцях Вірменська церква.

Проект храму був розроблений відомим чеським архітектором Йозефом Главкою, автором комплексу резиденції буковинських митрополитів.

Будівництво церкви завершилось у жовтні 1875 року, 9 жовтня церква була освячена і отримала назву: «церква Святих апостолів Петра І Павла». В її архітектурі переплелися елементи романського та готичного стилів, а також українського бароко.

Завдяки чудовій акустиці храм з самого початку використовувався для проведення вечорів церковного співу, тут також було встановлено орган.

Після 1944 року церкву було закрито, більшість вірмен-католиків покинули Чернівці. Церковне майно передано в користування організаціям міста.

використовувалось, пізніше було передано під склад.

В 1986 році споруду Вірменської церкви передано Чернівецькій філармонії для використання під зал органної музики. В 1988 році приміщення церкви реконструювали, а одна із чеських фірм виготовила і встановила новий орган. Було відновлено постійне богослужіння, проводяться обряди вінчання молодих і хрещення дітей.

До приходу на Буковину радянської влади вхід до Вірменської церкви прикрашали скульптури Святих Петра та Павла. Потім вони зникли. Уже в період Незалежності України їх віднайшов на цвинтарі по вулиці Зеленій в покаліченому і занедбаному стані дослідник Валерій Михайлович Квітко. Скульптури повернули в липні 2010 року.


Театральна площа 

Два століття тому на цьому місці шумів густий ліс. 1800 року Чернівецька міська управа змушена була видати спеціальний циркуляр про організацію в цій місцевості облави на вовків. XIX ст. на недавній міській околиці, що стала гучно іменуватися площею Єлизавети, дислокувалися військові склади з провіантом. З повним розквітом торгівлі в стародавньому місті майдан «окупували» торгівці рибою. Непотамовний запах підказав і відповідну народну назву — Рибна площа, або як називали чернівецькі бюргери, Фішпляц. Згодом площа почала забудовуватися багатоповерховими кам'яницями.

Театральна площа 

У повоєнний період, коли була остаточно завершена забудова площі виявилося, що будівля театру, яка колись домінувала на майдані, ніби розчинилася серед інших споруд. Тоді чернівецькі архітектори вирішили опустити середину майдану на 2,5 м, що надало всьому ансамблеві довершеності і оригінальності. У наші дні в ансамблі площі з'явився ще один штрих — «алея зірок», де зібрано десятки славетних імен співаків і музикантів, які розпочинали своє сходження на велику сцену в Чернівцях.

Праворуч від театру розташований будинок колишнього Єврейського народного дому, споруджений у 1908 році у псевдобарокковському стилі за проектом львівського архітектора Тадеуша Левандовського[1]. Поруч із ним стоїть пам'ятка архітектури епохи конструктивізму — колишній Румунський народний дім, збудований 1940 року за проектом Іона Нанеску. На протилежному боці, в оточенні двох будинків-близнюків, красується будинок торгівельно-промислової палати, споруджений 1910 року в стилі модерн (зараз тут знаходиться адміністративний корпус Буковинського державного медичного університету).


Собор Святого Миколая 1939

Собор Святого Миколая Він уособлює на Буковині православну румунську національну традицію – побудований в румунському стилі неоромінеск.

На зв'язок із румунською культовою архітектурою вказують оригінальні «кручені» бані церкви. Храм збудовано за зразком одного із шедеврів румунського середньовічного зодчества: православного Успенського архієрейського собору у румунському місті Куртя-де-Арджеш - місця останнього спочинку румунських королів.

Миколаївський собор почали будувати у 1927 році, коли Буковинська митрополія активно взялась за розбудову православних храмів в зрумунізованих Чернівцях. При побудові Миколаївської церкви виникли фінансові труднощі, через що процес було призупинено на 10 років і відновлено вже аж у 1937-му. Тоді ж проект будівництва зазнав деяких змін, внесених архітекторами Радижевським, Іонеску та Олександром Івановим - головним архітектором Буковинської митрополії.

З Трансильванії прибули до церкви два дзвони: вагою в 948 та 592 кілограми. Виготовила їх фірма Фрідріха Хеніга. Голосові зв'язки храму вперше дали себе почути 2 листопада 1938 року в дзвіниці, яка будувалася під керівництвом чернівчанина Теодора Огоновського.

Звести храм потрібно було на досить обмеженій земельній ділянці, проблема була з орієнтацією. Головний вхід проектантам хотілося зробити на одну з найважливіших артерій Чернівців - вулицю Руську. Та такий поворот змусив би зорієнтувати вівтар на північ, що суперечило церковним канонам, за якими він має бути звернений на схід. Рішення прийняли нестандартне, як і багато що у цьому храмі: головний вхід таки зробили на вулицю Руську, а вівтар орієнтували на схід, як і годилося (він праворуч від входу).

Головний вхід має характерний для Румунії відкритий притвор - ганок з колонами та аркадою. Схожа аркада є і в інтер'єрі церкви.

Цьому собору випало бути одним із небагатьох чернівецьких храмів, який за радянської влади не закрили, і де не переривалась церковна служба. Завдяки цьому всередині зберігся самобутній інтер'єр буковинської церкви першої половини XX ст., зокрема старовинний різний іконостас та вітражі під банями. Також вціліли мощі Святих мучеників, ікони, бронзове панікадило, підсвічники та інше церковне начиння.

Дім-корабель Дім-корабель "Шифа"

У  XIX столітті на перехресті було збудовано дім, що прямує чернівецькими вулицями, розтинаючи призми часу.

Оригінальний архітектурний стиль будинку не залишить байдужим жодного гостя міста. Звужений фасад, що наче ніс корабля, спрямований на південь, палуба на другому поверсі у вигляді відкритого та просторого балкону і маленька башта, що нагадує щоглу, безумовно, створюють в уяві неперевершений образ шедевру суднобудування.

В носовій частині корабля був розташований невеличкий фонтан з питною водою. Він споруджений у вигляді лева, з пащі якого текла вода, та прикрашений фігурами дельфінів і інших морських жителів. Довгий час фонтан був єдиним місцем у центральній частині Чернівців, де перехожі могли втамувати спрагу.


Турецька криниця та велосипед Гулівера Турецька площа та велосипед гулівера.

З водою у Чернівцях було завжди сутужно, бо вона залягає на значній глибині.

З огляду на це, за словами «літописця» Чернівців Фрідріха Раймунда Кайндля, мешканці міста в давнину взагалі не копали криниць, а користувалися винятково джерелом, яке називалося спочатку «Панською криницею» .

У 1797 році джерело було впорядковане й акуратно обрамлене. Офіційно його почали називати «Турецька криниця». До 1797 року криниця охоронялася спеціальним сторожем для того, щоби воду брали тільки для пиття та приготування їжі.

Нестача води особливо відчувалася у засушливі пори року. Та й для гасіння пожеж її теж не вистачало. З урахуванням цього, біля Турецької криниці згодом було збудовано спеціальний резервуар для води.

27 квітня 1858 року у міській ратуші відбулося спеціальне економічне засідання магістрату і громадської ради під головуванням бургомістра Ортинського. На засіданні розглядали розроблений міським архітектором Фіалою план, попередні розміри і кошторис на вирівнювання та брукування площі Турецької криниці, ремонт резервуару, покриття гравієм під'їзного шляху.

У 1907 році на площі було вимощено тротуари. Ці роботи проводились під наглядом архітектора Алоїза Леопольда. До 600-літнього ювілею міста Чернівці (2008) Турецька площа була реконструйована.

Тут капітально відремонтували Турецьку криницю, відновили резервуар для води біля неї, був також відновлений над джерелом павільйон у східному стилі, на майданчику з північного боку збудували фонтан на взірець давньоримських руїн, а на крутому схилі біля мосту розмістили квітковий годинник. Поряд з пагорбом, на якому розміщений годинник, є кам'яні сходи, освітлені безліччю ліхтарів. Вони ведуть на другий рівень площі, а саме на Турецький міст. У 2009 році, під час Дня ковалів, на площі встановили кований велосипед.


РАТУША

Сурмач на ратуші в Чернівцях Урочисте закладання «наріжного каменю» відбулося 19 квітня 1843 року. Будівництво, під керівництвом Адольфа Маріна та наглядом архітектора Андреаса Мікуліча, тривало менше чотирьох років. Вже під час виконання робіт до проекту було внесено поправки — зокрема, добавлено третій поверх.

Перший поверх будівлі займали: міська реєстратура й каса, відділ поземельного кадастру, поліційний ревізор, головна вартівня (гауптвахта) — арештантське приміщення і кухня, що обслуговувала арештантів та їхніх вартових. Другий поверх займали: зал засідань, кілька бюро для чиновників, кімната для допитів й арештантська для дворян. На третьому поверсі містились квартири міського адвоката та асесора, а також найрозкішніші апартаменти бургомістра, що складались з шести кімнат і кухні, вікна яких виходили на Площу Ринок. Пізніше громада міста, прагнучи здешевити утримання міських чиновників, змусила магістрат здати приміщення першого поверху в оренду приватним особам під комерційні об'єкти. Цілком практично того часу використовувалась й ратушна вежа, балкон якої слугував спостережним майданчиком, з якого за містом спостерігав пожежник. У разі виникнення небезпеки вивішувався червоний прапор, а вночі запалювався ліхтар з того боку, де була помічена пожежа.

6 серпня 1917 року, коли місто перебувало під контролем австрійської армії, Чернівецька ратуша стала місцем урочистого прийому Цісаря Карла I. Наприкінці 1918 року Північну Буковину окупувала королівська Румунія, місто Чернівці стало адміністративним центром Чернівецького повіту, а згодом Сучавського округу.

Зрозуміло, що «міську пташку» ніхто відновлювати не збирався. Це не вписувалось би у систему дій окупаційної адміністрації, яка знищувала все, що тільки було можливим з того, що нагадувало про австрійський період історії краю. Натомість на шпилі було встановлено флагшток з румунським триколором. Герб Чернівців австрійського зразка на фасаді будівлі було замінено на новий — румунський. На фронтоні було зроблено напис «Primăria» (укр. Мерія). У 1930-их роках з приміщення Чернівецької ратуші були остаточно виселені всі комерційні структури, й будівля у подальшову використовувалась виключно як адмінстративно-офісне приміщення місцевого органу влади.

Вулиця Кобилянської

Вулиця Кобилянської

 Карта Чернівців

Карта Чернівців

 Площа Філармонії.Майданчик з музичним фонтаном в центрі

Площа Філармонії.Майданчик з музичним фонтаном в центрі

Резиденція буковинських митрополитів

Резиденція буковинських митрополитів

 --

Екскурсія Кам'янець-Подільський

  

 
год \ | | Екскурсії
Екскурсії Кам'янець-Подільський
 
Фестивалі 2019
1 колонка